Вхід

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не тупий робот ).
Фото Капча
Enter the characters shown in the image.

Історичні події

Новоселицький район створено 11 листопада 1940 року, в сучасних межах існує з 1965 року. Район розташований у південно-східній частині області на лівому березі ріки Прут у лісостеповій зоні. На півночі він межує з Хотинським районом, на сході - з Кельменецьким районом області і Молдовою, а на заході - із Заставнянським районом та містом Чернівці. На півдні ріка Прут відокремлює район від Герцаївського району та Румунії. Протяжність району з заходу на схід понад 50 кілометрів, з півночі на південь - 20 кілометрів. У складі району міська та 30 сільських рад, яким підпорядковані 42 населені пункти.
Площа району становить 738 квадратних кілометрів, що складає 9 процентів території області. В районі проживає 80,9 тисяч жителів, у тому числі 79,9 тисяч жителів проживає у сільській місцевості. Особливістю населення району є його багатонаціональний склад.
Через територію району проходить залізниця Чернівці-Кишинів--Одеса (від станції Окниця йде розгалуження на Київ) та автомагістраль з Чернівців з розгалуженням у с. Припруття на Кишинів-Одесу та на Хотин-Хмельницький-Вінницю-Київ.
Рельєф району рівнинний. Тут переважають згладжені плоскі форми поверхні з широкими долинами і пологими схилами невисоких горбів, які поволі понижуються на південь до долини
ріки Прут.
З корисних копалин на території району зустрічаються глина, суглинки, пісок, гіпс, гравійно-галечникові відклади. Клімат району помірно континентальний з теплим літом, м'якою зимою і достатньою кількістю вологи.
Річкова сітка представлена невеликими річками - лівими притокамиголовної річки Прут. До них відносяться річки Гуків, Рокитнянка, Ринга, Черлена, Глодос, Щербинці, Стальнівка (Матка).
Розвідані також цілющі мінеральні води. їх родовища знайдені в селах Щербинці, Черленівка, Драниця, Бояни, Магала та інших. На території налічується понад 150 ставків та інших штучних водоймищ, загальна площа дзеркала води яких досягає 676 гектарів.
Грунти району лучні, слабо опідзолені дерново-лучні, опідзолені чорноземи, сіро-опідзолені тощо. Рослинний покрив досить різноманітний. Ліси тут займають 2626 гектарів, що становить понад 3,5 процента території. В них зустрічається дуб скельний та звичайний, граб, бук, ясен, клен гостролистий, береза, липа, осика, черемха, яблуня лісова, груша дика. У підліску зустрічається ліщина, глід, шипшина, калина, терен, жимолость, дерен тощо. В зарослях заплави р. Прут зустрічаються різні види верб - біла, козяча, ламка, а також тополя, осика, вільха, а в підліску - верби прутовидна і попеляста, бузина, осока, очерет, горобина та ін.
Трав'яниста рослинність надзвичайно різноманітна і збереглася в основному на окраїнах і галявинах лісів, уздовж доріг, на пасовищах і луках. Зустрічаються дуже багато лікарських рослин: ромашка, валеріана, подорожник, кропива, звіробій, полин і т.д.
Тваринний світ району характерний для лісостепової зони. Тут знаходиться 231 вид хребетних, з них ссавців - 29, птахів - 140, риб - 40, земноводних -11, також плазунів -11. Зустрічаються дикі кабани, косулі, лисиці, зайці-русаки, борсуки, білки, видри, з птахів - ворони, сороки, горобці, сойки, сови, яструби, дикі качки, дятли тощо.
В річках і водоймищах водиться короп, карась, окунь, лящ, товстолоб, щука, сом, піскар, плітка і багато інших.
На території району існує 14 заповідних об'єктів. До них відносяться карстова печера "Буковинка" поблизу с. Стальнівці, сталактитова печера "Попелюшка" поблизу с.Подвірне, природний орнітологічний заказник "Драницький" і ландшафтний заказник "Прутська заплава". Державними заказниками є ряд лікувальних джерел і сверловин, а саме: "Джерело Магала" і "Магальська мінеральна-2", "Щербинецька-112" і "Джерело Драниця", "Черленівська мінеральна-1" і "Черленівська мінеральна-2", "Боянська мінеральна" і "Новоселицька мінеральна".

Державними пам'ятками садово-паркового мистецтва є парки "Рідківський" і "Чорнівський", засновані у 1848 році.
Як свідчать дослідження науковців, заселення людиною території між річками Прут і Дністер, де знаходится Новоселицький район, відноситься до найдавніших часів. Кам'яні знаряддя праці прадавньої людини (скребла, сокири, молотки, рубила, різці тощо), які відносяться до кам'яного віку, знайдені в багатьох місцях майже по всій території району. Нині тут археологи дослідили велику кількість пам'яток старовини (поселень, городищ, курганів, троянів вал), 42 з них занесені в каталог пам'яток археології Чернівецької області, взятих під державну охорону.
Серед них виділяються пам'ятки археології трипільської (IV-III тисячоліття до н.е.), комарівської (XV-XIV століття до н.е.), черняхівської (III-IV століття н.е) та інших культур, а також культур раннього (V - перша половина XIV століття) і пізнього (друга половина XIV-XVIII століття) середньовіччя.
Поселення трипільської культури виявлені у більшості сіл району, а 24 з них занесені у каталог і взяті під державну охорону. Згадані поселення розташовувалися в основному на берегах невеликих річок і потоків, на горбах або у широких балках, складалися з 10-15 глинобитних жител, які ставили по кругу або овалу. Трипільці займалися землеробством, скотарством, рибальством.
Під час розкопок поблизу с. Магала виявлено рештки жител місцевих землеробських племен, зібрано чимало виробів з каменю, бронзи і кісток. У цьому ж селі знаходиться найбільш відома пам'ятка на Буковині - поселення пізньобронзового віку (кінець II - початок І тисячоліття до н.е). Воно майже повністю розкопане експедицією Державного Ермітажу. Тут виявлені наземні і землянкові житла XIII - VIII століть до н.е.), знайдені кам'яні зернотерки, рогові наконечники мотик, бронзові серпи, обгорілі зерна ячменю, жита, пшениці, кістки тварин.
На початку І тисячоліття до н.е. племена, які займалися скотарством і землеробством, почали переходити до застосування заліза. Населення, яке жило в той час на території нашого краю, відоме під назвою племен фракійського гальштату. Воно становило частину фракійських племен, які розселялись з Карпатсько-Дунайськогобасейну на північ, в тому числі і на землі Північної Буковини. Таким чином на початку ранньозалізного віку (XI-VIII століття до н.е.) Північна Буковина і Північна Бессарабія виступили як області контакту між праслов'янськими племенами Правобережної України та фракійськими племенами карпатсько-дунайської групи.
Поселення черняхівської культури (III-IV століття н.е.) -культури предків східних слов'ян - антів знайдені на територіях сіл Балківці, Подвірне, Ванчиківці, Маршинці, Котелеве, Рингач, Шишківці, Слобода, Чорнівка та інших.
Характерно, що у багатьох поселеннях виявлено по декілька культурних шарів (горизонтів). Це свідчить про безперервність заселення цих територій. У селі Чорнівка, наприклад, виявлено кілька поселень, курганний могильник, городище, сім кутів виселків, які у часі визначаються І—IV століттями н.е. та ХІІ-ХІІІ століттями раннього середньовіччя (слов'яно-руського періоду).
Першим відомим народом, що заселяв землі між Дунаєм і Дністром, були гети (трацького походження).У І столітті н.е. по сусідству з гетами появилися даки, які прийшли з Родопських гір. У період великої мандрівки різних кочових народів територію сучасної України, в тому числі нашого краю, переходили готи, гуни, гепіди, авари, угри, печеніги, половці. Цей перехід різних германських і азійсько-монгольських народів знищив рештки даків, які ще залишилися на території сучасної Буковини, вилюднив країну, що призвело до колонізації землі новим населенням, а саме слов'янським, яке до того проживало у межиріччі Дністра і Дніпра. Тут ще у IV столітті склалася в державний союз група праслов'янських племен - антів, з яких згодом утворилося ряд племінних об'єднань. Територію середнього і нижнього межиріччя Дністра і Пруту у VIII - першій половині IX століття займали слов'янські племена тиверців. Отож територію нашого краю з прадавніх часів заселяли різні племена: гети, сколоти, сармати, даки, анти, тиверці.
Більше 200 років (885-1100 рр.) територія нинішнього району, як і всієї Чернівецької області, входила до складу ранньофеодальної держави Київської Русі, а з XII століття - до Галицького та Галицько-Волинського (з 1199 року) князівства. Монголо-татарська навала призвела до занепаду руських князівств. Землі знесиленогоГалицько-Волинського князівства в середині XIV століття захопили сусідні феодальні держави, Буковину зокрема захопила Угорщина. Намісниками у наш край призначали валаських феодалів.
У1359 році валаські феодали, скориставшись невдоволенням населення існуючою владою угорського короля, повстали. Угорщина була вимушена визнати існування валаського Молдавського князівства, до складу якого увійшла і територія нашого району. Саме в цей період припадає міграція на Буковину валахів-нащадків молдаван і румун. Засновується ряд населених пунктів, перші згадки про які з'являються переважно у XV столітті. Писемні згадки про те чи інше село з'являються, в основному, у зв'язку з обміном, передачею у спадок, даруванням або купівлею. А це свідчить, що той чи інший населений пункт було засновано значно раніше.
До середини XVII століття офіційною державною мовою Молдавського князівства була українська. Грамоти молдавських господарів XIV-XV століття відзначалися живою мовою, властивою для українського населення.
Селянство тоді займалося землеробством і тваринництвом. Однак більшість землі належала великим землевласникам.
У 1514 році землі Молдавського князівства загарбала султанська Туреччина. Понад два з половиною століття воно перебувало під її гнітом. Це був досить важкий період в житті трудового народу. Селяни повинні були виконувати феодальні повинності, сплачувати великі податки і данину туркам. Турецькі та татарські загони шастали по країні, забирали у людей усі їхні пожитки, руйнували житла, брали у полон чоловіків і жінок.
У серпні 1739 року російські війська розгромили турецьку армію під Ставчанами і вступили на територію району, але в результаті сепаратного договору між Австрією і Туреччиною зони змушені були залишити Молдавію. Тільки в результаті російсько-турецької війни 1768-1774 років територію краю було звільнено від турків. Після укладення Кучук-Кайнарджійської мирної угоди 1774 року територія сучасного Новоселицького району стала прикордонною. Він був розділений на дві частини: західну окупувала Австрія, а східна
залишилася під турками. Лише після переможного закінчення війни 1806-1812 років російські війська звільнили від турків східну частину району. В 1812 році ця територія згідно з Бухарестською мирною угодою була приєднана до Росії, а західна до листопада 1918 року залишилась під владою австрійської імперії.
На початку XIX століття в обох частинах району почала розвиватися промисловість. У 1850 році було завершено будівництво дороги з Чернівців через Новоселицю на Липкани і побудовано паромну переправу через Прут у Румунію.
У 1884 році побудовано залізницю Чернівці-Новоселиця, а після завершення будівництва залізниці Новоселиця-Окниця-Жмеринка відбулося у 1893 році з'єднання через Новоселицю австрійських залізниць з російськими південно-західними залізницями.
У першу світову війну територія району стала ареною запеклих боїв між австро-угорськими і російськими військами. Воєнні дії принесли великі руйнування. Поля були пориті окопами, сади вирубані. Містечко Новоселиця, села Бояни, Рідківці, Топорівці та інші або зовсім зруйновані, або дуже пошкоджені. Вони декілька разів переходили з рук у руки. Із села Рідківці, наприклад, було вислано все населення, а в Боянах осінню 1916 року проживало тільки 26 чоловік.
Після лютневої революції 1917 року в селах почали ділити поміщицькі землі, знищувати їх економії. А після жовтневої революції 1917 року в Хотині у січні 1918 року відбувся четвертий повітовий селянський зїзд, який оголосив встановлення радянської влади на Хотинщині. У з'їзді брали участь представники Новоселицької волості. Селянам було передано конфісковану у поміщиків землю. Однак 28 лютого 1918 року австро-німецькі війська захопили Новоселицю, Хотин і рушили вглиб України. Селянам було наказано повернути поміщицькі землі, худобу та реманент. А 8 листопада 1918 року на територію Бессарабії і Буковини ввійшли румунські війська. Окупанти встановили жорстокий режим.
В січні 1919 року вибухнуло відоме Хотинське повстання, в якому взяли участь жителі багатьох сіл району. Дванадцять днів мужньо билися повстанці з бояро-румунскими окупантами.
Але сили були нерівні і повстанці були змушені відступити. Край окупували румуно-боярські загарбники. Трудове селянство безжалісно грабувалось, на його плечі лягли великі податки, побори і різні повинності. Заборонялося говорити рідною мовою.
28 червня 1940 року на територію району увійшла Червона Армія.
Верховна Рада СРСР 2 серпня 1940 року своїм законом включила Північну Буковину, а також Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії до складу Української PCP.
Проведені націоналізація землі, банків, промислових підприємств, залізничного транспорту, засобів зв'язку. Безземельні і малоземельні селяни одержали у безкоштовне користування землю. Було створено 8 колгоспів.
В райцентрі і селах району відкрито 37 шкіл з рідною мовою навчання. Організована робота по ліквідації неписьменності і малописьменності. Так, на початку 1941 року в районі працювало 600 гурків по ліквідації неписьменності і 133 - малописьменності. Відкриті поліклініка, лікарня, тубдиспансер, міжрайонна санітарна станція, в селах 4 амбулаторії і 5 фельшерсько-акушерських пунктів, в яких працювали 15 лікарів, а всього медперсоналу -154 чоловіки. В райцентрі також відкрито будинок культури, кінотеатр, а в селах - 15 клубів і 13 хат-читалень.
На жаль, не обійшлося без політичних репресій. Влітку 1940 року було утворене районне відділення НКВС, а весною 1941 року - несудовий орган - "опертрійка". За їх постановою згодом були проведені арешти так званих соціально небезпечних елементів і виселення їх і їх сімей у спецпоселення. До них були віднесені колишні окремі представники румунських установ, члени румунських буржуазних політпартій, великі і середні торгівці і землевласники, яких із залізничної станції Новоселиця у вантажних вагонах вислали в північні райони СРСР.
Віроломний напад фашистів на Радянський Союз 22 червня 1941 року перервав мирну творчу працю трудящих. Першими на захист державного кордону стали прикордонники п'яти застав району. їх малочисельні загони стримували натиск ворога десять днів. В перші дні загинули прикордонники О.Ю. Бурковський, П.М. Молчанов, Я.Р. Лебединець, К.А. Зубов, М.А. Рожнєв, П.К. Гомолов. Тільки 2 липня прикордонники одержали наказ здати кордон по акту військовій частині, яка сюди підійшла, і відступити вглиб країни. Та сили були нерівні. 5 липня на територію району вступили румунські війська. Вони запровадили тут кривавий режим терору та пограбувань. Уже у перший день окупації вони вчинили масові погроми єврейського населення у Новоселиці і Боянах, розстріли активістів у багатьох селах району. Тисячі жителів були відправлені у концентраційні табори, вислані на каторжні роботи до Німеччини.
Німецько-румунські окупанти грабували людей, вивозили у Німеччину та Румунію устаткування промислових підприємств, зерно, худобу, різне майно. Було зруйновано школи, клуби, хати-читальні, спалено сотні будинків. Слідом за окупантами повернулися поміщики та капіталісти.
Весна визволення наступила у районі в кінці березня 1944 року. Протягом чотирьох днів - з 29 березня по 1 квітня включно на його території проходили активні бойові дії. їх проводили війська 1-го і 2-го Українських фронтів.
Перший Український фронт представляли 27-а гвардійська мотострілецька бригада, якою командував підполковник СІ. Кочур, і 64-а окрема танкова бригада, командиром якої був Герой Радянського Союзу І.Н. Бойко.
Другий Український фронт представляли 74-а і 163-я стрілецькі дивізії, командирами яких були К.Г. Гізатуллін і полковник Ф.В. Карлов.
29 березня бойові підрозділи 27-ї мотострілецької бригади звільнили Чорнівку, Топорівці, Рідківці, Магалу, Буду, ЗО березня -Бояни, Припруття, 31 березня-Зелений Гай, Слободу, Строїнці, 1 квітня - Рингач. В ці ж дні взвод танків із 64-ї окремої бригади, командирами яких були молодший лейтенант В.Ф. Шкіль, лейтенанти М.І. Бондаренко і А.Ф. Каменюк, з боку Чернівців 29 березня взяли курс на Новоселицю. Танк А.Ф. Каменюка біля Боян підірвався на міні, інші два танки розбили переправу через Прут і звільнили місто від ворога, утримуючи його до підходу головних сил - військ Другого Українського фронту, які наступали зі сходу. З0 березня підрозділи 74-ої стрілецької дивізії зайняли Подвірне, 31 березня звільнили Мамалиґу, Драницю, Костичани, Ванчиківці, Тарасівці, Маршинці і підійшли до Новоселиці, а 1 квітня -звільнили Котелеве і Черленівку. В цей же день підрозділи 163-ї стрілецької дивізії звільнили Довжок, Малинівку, Динівці та інші села.
У різні періоди з району до лав армії було мобілізовано 10271 чоловіка. Додому з них не повернулися 3038, які віддали своє життя, захищаючи рідну землю. їх імена викарбувані на двадцяти шести пам'ятниках, встановлених у населених пунктах району, і занесені до обласної Книги Пам'яті, виданої у 1995 році в Чернівцях.
Тяжку спадщину залишили по собі окупанти. Були знищені майже всі виробничі об'єкти, вивезено обладнання промислових підприємств, зруйновані господарські приміщення створених у довоєнний період колгоспів та культурно-освітні заклади, пограбовані селяни.
Зразу ж після визволення трудівники району приступили до ліквідації наслідків війни. Були відновлені органи радянської влади. Завдяки ентузіазмові трудящих уже на початку 1945 року почали давати продукцію птахокомбінат, олійня, миловарня, шкіряний завод, маслозавод, цехи промкомбінату. У 1947 році в районі почалася масова колективізація селянства.
За короткий період було відбудовано народне господарство. З кожним роком почали будуватися нові підприємства, розширюватися цехи діючих, поповнюватися новітнім обладнанням. У повоєнні роки тільки у райцентрі стали до ладу нові сирзавод, меблева фабрика, завод залізобетонних виробів. На базі харчокомбінату створені лікеро-горілчаний завод і харчосмакова фабрика.
Нині в районі діє 35 шкіл, у тому числі 23 - середніх, 10 -дев'ятирічних, ліцей і гімназія у Новоселиці і гімназія у селі Бояни. В них навчаються понад 12 тисяч дітей. В цих закладах працює 1038 вчителів.
В районі створена широка мережа медичних закладів. Крім центральної районної лікарні на 375 ліжок і поліклініки в районі працюють 5 дільничних лікарень, 8 лікарських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів. У них на варті здоров'я трудівників стоять 110 лікарів і 390 працівників середньої медичної кваліфікації. На базі цілющої Щербинецької мінеральної води створено лікарню відновлювального лікування.
Район завжди славився і славиться своїми талантами. Нині діє 35 клубних закладів, в тому числі 25 будинків культури і 10 клубів. В них налічується 375 гуртків художньої самодіяльності, з яких 7 мають звання "Народний самодіяльний", а саме: заслужений самодіяльний ансамбль танцю (керівник Д. Лунгу), вокально-інструментальний ансамбль "Тембр" (керівник С. Вайнберг), ансамбль танцю будинку культури с.Бояни (керівник І. Грига), ансамбль танцю будинку культури с.Топорівці (керівник О. Ілащук), духовий оркестр районного будинку культури (керівник І. Сирбу), театр районного будинку культури (керівник В. Міготіна), оркестр народних інструментів "Ізвораш" будинку культури с. Костичани (керівник В. Шеремет).
В районі створено добру матеріально-технічну базу для розвитку фізкультури і спорту. Зокрема, у райцентрі діє спортивний комплекс, куди входять стадіон на 6000 місць, легкоатлетичний манеж, борцівський зал, тенісний корт, майданчики для спортивних змагань, готель. Чудові спортзали у районному будинку культури і медучилищі, у більшості шкіл району. Майже в кожному селі є стадіон.